Литовський режисер Мантас Кведаравічюс, який загинув у Маріуполі. Фото: Ганна Білоброва
Імена російських військових, які ймовірно вбили у Маріуполі литовського режисера Мантаса Кведаравічюса і яким вручили підозру, наразі є таємницею слідства.
Про це Суспільному повідомила цивільна дружина Мантаса Кведаравічюса, співрежисерка фільму “Маріуполіс 2” Ганна Білоброва.
“Я не знаю і не можу розголошувати імена підозрюваних, свідків. Цього я вам сказати не можу. Але те що відомо і те що заявили (слідство – ред.), то це громадяни так званої “ДНР”. Тобто вони причетні до вбивства. Я не знаю, чи вони етнічні українці чи росіяни, але слідство встановило цих людей, яким оголошено підозру”, — сказала Білоброва.
Вона додала, що наразі офіційно відомо про трьох людей, яким оголосили підозру. Скільки їх було насправді — установить слідство.
Слідство наразі відбувається за участю двох держав — України та Литви. Як розповіла дружина режисера, Литва і Україна працюють над розслідуванням в mutual legal assistance (взаємна правова допомога – ред.) – литовці працюють в Україні. Оскільки це українська територія, то українські правоохоронці відіграють важливу роль у розслідуванні. За її словами, обидві країна головні у цій взаємодопомозі.
Жінка також самостійно проводить розслідування. У цьому їй допомагає Європейський центр конституційних прав та прав людини в Берліні European Center for Constitutional and Human Rights (ECCHR).
“У мене там є адвокати, які допомагають мені з розслідуванням. Нещодавно ми зв’язалася з Bellingcat, вони зіграли дуже важливу роль у цьому. Потім я подаю ці всі розслідування до поліції. Я можу подати і до Литви, і до України. Я подаю і туди, і туди, але вони обмінюються інформацією між собою. Немає такого, що щось зависає і хтось чогось не знає. Зараз дуже важлива ця взаємна правова допомога”, — сказала Білоброва.
Дружина режисера додала, що у справі вона і потерпілий, і свідок.
“Для пошуку Манатаса мені доводилося спілкуватися з так званими громадянами “ДНР” і з російськими військовими. Я не знаю, до кого вони належали, бо я не запитувала їхніх документів, але я мала можливість з ними спілкуватися, щоб встановити, де мій чоловік”, — розповіла Білоброва.
За її словами, свідки опитуються, але вона не знає їхніх імен. Також було багато її допитів, і вона постійно ділиться інформацією, яка їй відома.
“Допит це досить травматично це особиста історія. Але я не можу сказати, що “мене допитали і забули”. Так, поліція займається своєю справою, я роблю свою роботу, але ми постійно в контакті і обмінюємося інформацією, яка для мене доступна як для потерпілої”, — сказала Білоброва.
Вона відзначила, що і литовці, і українці роблять все можливе. За її словами, зараз, вже більш глибоко розуміючи ситуацію, вона усвідомлює, наскільки велика пророблена робота.
“Навіть заочно оголосити про підозру комусь за 2 роки – це швидко. Авжеж ми розуміємо, що дуже складно зараз знайти цих людей, але… ми будемо сподіватися, що хтось із цих людей потрапить до полону. Можливо, з цього підрозділу буде хтось інший, тобто те що допоможе слідству арештувати їх. Так, я розумію, наскільки дивно це звучить під час війни, але все рівно є відсоток, що це може статися”, — розповіла дружина Кведаравічюса.
Події в Маріуполі
Згадуючи події в Маріуполі, Білоброва розповіла, що востаннє бачила Мантаса 27 березня 2022 року.
“І це був єдиний день, в який я не пішла з ним. Ми планували виїжджати з Маріуполя, але нашу машину забрали росіяни. Тут я можу стверджувати, що то були саме росіяни судячи з акценту, поведінки. І приїхав волонтер, з яким ми заїжджали до Маріуполя. Він потім виїхав, ми залишилися знімати і залишалися у цій баптистській церкві”, — розповіла вона.
За її словами, тоді була дуже складна ситуація. Вони постійно перебували під обстрілами плюс забрали машину, тому планували виходити з міста пішки. Але в цей день приїхав волонтер і вони вирішили виїжджати з ним.
“Оскільки вже було пізно і треба було зібрати цивільних людей, ми з Мантасом вирішили зібрали групу людей у церкві, яких планували вивезти на своїй машині, і у нас ще був список людей, яких треба відшукати і забрати. У цього волонтера був такий же список людей. Ми вирішили заїхати до його матері, переночувати, вранці зібрати людей і виїхати з Маріуполя”, — згадує Білоброва.
27-го березня вранці Мантас вирішив йти з іншим волонтером за людьми.
“27-го числа Мантас пішов з дому, в якому ми залишалися, і більше я його не побачила. В обід я вже почала хвилюватися. Тобто був список людей. А куди вони пішли, куди не дійшли – цього я не знала”, — розповіла дружина.
Зранку 28-го березня повернулися цивільні людини, волонтер, з яким пішов режисер, а сам Мантас не повернувся. Як виявилось, їх затримали, а потім відпустили, а Мантаса не відпустили.
“Далі, впродовж 5-ти днів я кілька разів перебігала через фронтову лінію, кілька разів була ледь не вбита. Я просто питала кожного солдата, кожного “ДНРівця”… не всі йшли на контакт. Я намагалася дізнатись хоч щось. Але, на жаль, віддали тільки тільки мертве тіло. І то не віддали, це я так утрирую. Я підозрюю, що вони знали мого чоловіка, але живим я його на жаль, не знайшла”, — розповіла Білоброва.
3 квітня 2022 року стало відомо, що у блокадному Маріуполі загинув 45-річний литовський режисер Мантас Кведаравічюс, автор фільмів "Маріуполіс" і "Парфенон". Як повідомляють, режисер загинув "з камерою в руках".
29 лютого генпрокурорка Літвії Ніда Грунскене на пресконференції в Києві повідомила, що трьом російським військовим, які ймовірно вбили литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, вручили підозру.
Хто такий Мантас Кведаравічюс
Мантас Кведаравічюс – литовський режисер та документаліст, який фільмував події у гарячих точках. Одним із його найвідоміших фільмів є "Барзах" (2011), що означає "світ, де перебувають до судного дня душі мертвих". У ньому показані історії сімей, у яких силовики викрадали людей.
У 2016 році Кведаравічюс зняв документальний фільм "Маріуполіс" про життя в на той час прифронтовому місті та війну на Донбасі. Фільм нанизує в один сюжет історії людей, які живуть своїм життям і у своєму ритмі. А з них складається дещо більше – портрет міста, яке продовжує буденно жити в передчутті війни.
З початком повномасштабного вторгнення литовський режисер повертається в Маріуполь. Він хоче продовжити фіксувати життя міста під загрозою війни. Вдалині тривають бої за "Азовсталь", видніється Маріупольський драмтеатр, позначений як місце схованки дітей. Режисер загинув у російському полоні в окупованому Маріуполі – у місті, яке знімав 7 років тому і хотів знімати знову. І дещо таки встиг.
Після смерті режисера, його продюсери та співробітники вирішили продовжити справу. Відзнятий ним матеріал за п'ять тижнів перетворила на повнометражну картину співавторка режисера та його цивільна дружина, українка Ганна Бєлоброва – разом із монтажеркою першої частини "Маріуполіса" Дунею Сичовою. Це сталося після того, як тіло Кведаравічюса з неймовірними труднощами доставили із зони бойових дій на батьківщину, до Литви.
