Довга дорога додому

Довга дорога додому

Сьогодні, 27 липня 2024 року, рідні, друзі, побратими та жителі громади знову зібралися на місці вшанування нашого земляка, воїна і патріота Олега Івановича Гужвія. Вони зібралися, щоб провести в останню путь людину, яка віддала своє життя за нашу свободу, і поховати прах загиблого героя.

Життя Олега Гужвія було присвячене служінню людям. Він народився 1 січня 1979 року в смт. Сенча Лохвицького району, але більшу частину свого життя провів у Миргороді. З раннього дитинства Олег вирізнявся добротою, життєрадісністю та мужністю. Він був одним з тих людей, які завжди готові прийти на допомогу. Ці риси привели його до вибору професії рятувальника, яку він здобув, закінчивши Академію цивільного захисту. Рятувальники – це люди з великою силою волі, здатні пожертвувати своїм життям заради інших. Таким і був Олег.

Він також був люблячим чоловіком і батьком, відданим своїй сім'ї. Його близькі завжди могли розраховувати на нього як у мирний час, так і під час війни.

У 2014 році, коли війна вперше прийшла на нашу землю, Олег пішов добровольцем на фронт. Спочатку він служив у 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар» 53-ї бригади Сухопутних військ України. Його позивний "Купина" став відомим серед побратимів. Олег завжди відзначався мужністю і рішучістю на полі бою. У 2022 році, коли ворог знову почав наступ на Україну, Олег став на захист своєї землі. 26 лютого 2022 року він вже був у військкоматі, а потім – на передовій.

22 березня 2022 року в запеклому бою під Мар'їнкою Донецької області Олег Гужвій віддав своє життя за Україну. Він був військовослужбовцем 54-ї окремої механізованої бригади ім. Гетьмана Івана Мазепи, молодшим сержантом. Бої на Донецькому напрямку були настільки запеклими, що втрати з обох сторін вимірювалися тисячами. При відступі наших військ тіло Олега залишилося на окупованій території, і лише у 2023 році під час обміну тілами воно було повернуте.

Олег Гужвій став одним із багатьох миргородців, чиє життя було передчасно обірване війною. Але його смерть, як і смерть інших героїв, зміцнює нашу ненависть до ворога і рішучість боротися до кінця. Ми обов'язково переможемо, бо це наша земля, і з нами правда.

26 липня 2024 року прах загиблого повернули рідним. 27 липня 2024 року, через два роки і чотири місяці після загибелі, його прах було поховано на Алеї Героїв. Це місце стало символом пам'яті про тих, хто віддав своє життя за свободу України.

Українці платять надзвичайно високу ціну за свою незалежність. Кожен метр визволеної землі просочений кров’ю найкращих синів і дочок України. Ця боротьба робить нас сильнішими, і ми не маємо права забувати про тих, хто віддав своє життя заради нашої свободи. Пам'ять про Олега Гужвія назавжди залишиться в серцях тих, хто знав його, і тих, хто розуміє справжню ціну незалежності.

Нехай земля йому буде пухом, а пам'ять про його подвиг живе вічно. Україна обов'язково переможе, бо правда на нашій стороні, а такі герої, як Олег Гужвій, надихають нас на боротьбу за світле майбутнє.

Довга дорога додому

Довга дорога додому

Довга дорога додому

Довга дорога додому

Довга дорога додому

Довга дорога додому

Новини Полтави