За інформацією: Суспільне Полтава.
Переселенка із Харкова. Фото надане Людмилою
Переселенка з Харкова Людмила, яка переїхала до Полтави через повномасштабне вторгнення Росії, стала волонтеркою ГО "Спілка активних жінок "Вулик". Аби розвивати себе, відвідує ще і різні курси і здобуває другу освіту.
Про це в ефірі Українського радіо "Полтава" розповіла Людмила.
Спочатку до "Вулика" жінка прийшла як мама у надії допомогти молодшому сину адаптуватися після пережитого у Харкові. На базі Полтавської обласної універсальної бібліотеки імені Котляревського ГО організувала Центр розвитку дітей.
Переселенка з Харкова Людмила. Фото надане ЛюдмилоюКоли ми приїхали до Полтави (18 березня 2022 року – ред.), старшому сину було 15, а меншому 5 років. Для всіх нас це була велика психологічна травма. Ми боялися кожного звуку. Спали одягнені у коридорі на валізах. Так промайнуло два місяці. Потім чоловік влаштувався на роботу, а я залишилася з дітьми. Старший син з часом пішов до школи, знайшов друзів. Менший не відпускав мене від себе ні на хвилину. Він боявся сирен, він не пішов до дитсадка. Я почала шукати допомогу, щоб вивести його із такого стану. І так ми потрапили до Центру розвитку дітей.
Ранній розвиток дітей – це один із напрямків діяльності ГО «Спілка активних жінок "Вулик". Серед інших – психосоціальна підтримка родин як дітей, так і дорослих, які постраждали від військових дій. Для Людмили і її сина це було саме те. А потім жінка задумалася над самореалізацією. І почала відвідувати різноманітні курси. Так вивчилася на бухгалтера і запропонувала свої послуги на волонтерських засадах голові цієї громадської організації.
Так у співпраці з'явився новий напрямок – креативне рукоділля для жінок і дітей з числа ВПО. Бо я сама знаю наскільки це важливо для емоційного відновлення. Тому і допомагаю таким же , як і я колись, відійти від відчаю, зрозуміти, що життя не зупинилося, що воно прекрасне. Тому, наприклад, мрію організувати для дівчаток «Школу леді». Адже, незважаючи на війну, молодь має розвиватися.
Сама Людмила відвідала багато різноманітних курсів, особливо з психологічної підтримки, зараз здобуває другу вищу освіту. Переселенка пригадує, що у Харкові 2014 року такої підтримки для ВПО не було.
Я на той час працювала у соціальному захисті. Пригадую скільки людей з Луганська, Донецька зверталися до нас за допомогою, але нічого, окрім якихсь соціальних пакунків, ми їм дати не могли. Адже тоді не було ніякого ні досвіду, ні законодавчої бази для підтримки ВПО.
Нині жінка мріє про те, що коли закінчиться війна і вона з сім’єю повернеться до Харкова, відкрити там подібну до такої, як у Полтаві організацію з допомоги внутрішньо переміщених осіб. А поки радить усім, як і вона переселенцям, не замикатися в собі, самореалізовуватися та рухатися вперед.
Більше слухайте в ефірі Українського радіо "Полтава" за посиланням.
