Міністерство культури завершує розгляд проектної документації на імперські памятники у Полтаві. Документи потрібні, щоби розуміти, яку цінність становлять ці пам’ятки. Мова про демонтаж Монумента Слави, пам’ятника на місці відпочинку Петра І та пам’ятник коменданту фортеці Олексію Келіну, наразі взагалі не йде.
28 березня під час виконавчого комітету Полтавської міськради порушили тему демонтажу імперських пам’ятників у Полтаві. Зокрема мова йде про Монумент Слави, Пам’ятник на місці відпочинку Петра І та Пам’ятник коменданту фортеці Олексію Келіну.
Член виконкому Андріан Литовченко повідомив, що в Полтавській обласній військовій адміністрації пройшла Координаційна рада з питань утвердження української національної та громадянської ідентичності. Обговорили стан декомунізації у Полтавській області. Члени ради відмітили, що перейменування вулиць в області проходить добре, а з демонтажем пам’ятників справі гірші — демонтували тільки третину від необхідного. За понад два роки повномасштабної війни в області знесли 70 пам’ятників і меморіальних дощок, залишилося прибрати ще 166.
Проте існують розбіжності щодо демонтажу Монументу Слави й інших імперських пам’ятників, які мають більшу культурну цінність, ніж радянські.
На запитання Андріана Литовчинка, чому повільно рухається цей процес, секретар міської ради Катерина Ямщикова відповіла:
— Був визначений такий алгоритм, що збирають ці документи, робиться відповідна облікова документація, яка через обласний департамент подається на міністерство. Вони нам мають прислати рекомендації — зняти пам’ятки із реєстру культурної спадщини або залишити.
Андріан Литовченко зауважив:
— Потрібно тоді знати, де це питання зависло. Що має зробити агресор, щоби нагадати нам, що в центрі Полтави досі стоїть найкрутіший пам’ятник «слави руському оружію»?
Катерина Ямщикова відповіла:
— У міській раді однозначно є позиція того, що наш простір має бути українським, він має проходити правильне очищення від відповідних символів. Ця процедура підтримується і жодних стопів немає.
Демонтаж будь-якого пам’ятника повинен починатися з облікової документації. Монумент Слави чи Пам’ятник на місці відпочинку Петра I не цілісні самі по собі. Вони є частинами комплексу Історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». Всього у комплекс входить 20 об’єктів. Виготовлення облікової документації на Монумент Слави замовили у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Спадщина» за 50 тисяч грн. На інші об’єкти документацію замовили в Українському державному інституті культурної спадщини на 500 тисяч гривень. Облікова документація — це довідка з описом цінності об’єкту для культури.
Керівниця міського департаменту культури Олена Ромас повідомила, що документи направили в Міністерство культури, розгляд на фінальному етапі.
— Справа рухається. Ми на завершальному етапі затвердження проектної документації. Документація уже пройшла одну консультативну раду, були зроблені зауваження, уточнення. Ми повинні розуміти, яку цінність становлять ці пам’ятки. Мінкульт може зняти статус із пам’ятки або навпаки сказати, хай залишається у публічному просторі. Зруйнувати й знищити можна все, а наше завдання — зберегти культурну спадщину.
Минулого року у Полтаву приїжджав тодішній міністр культури Олександр Ткаченко. Він зробив зауваження, що Полтава протягом місяця має надати результати роботи з демонтажу імперських пам’ятників. Проте далі ніхто нічого не робив, бо заява міністра не узгоджувалася із процедурою. Сам Мінкульт має документально закріпити даний демонтаж, громада не вирішує: чи можна демонтувати пам’ятки національного або державного значення. Також минулого року перший заступник міського голови Валерій Пархоменко зробив доволі популістичну заяву, щоби не витрачати мільйони на проекти, можна обійти законні процедури й всю цю міністерську канцелярщину — просто підігнати «вишку» і демонтувати пам’ятники.
За словами архітекторки Оксани Бєлявської, яка виготовила документацію на Монумент Слава, про демонтаж пам’ятника мова взагалі не йде:
— Облікова документація повинна бути на всі об’єкти культурної спадщини, які перебувають на державному обліку. Пам’ятки, які були занесені до реєстрів на початку 2000-х років, вони були автоматично туди занесені й ніхто облікову документацію не виготовив. Тепер в міністерстві є повний комплект документацій.
Документацію виготовляють не для того, щоби міністерство сказало — демонтуємо або залишаємо. Просто кожна пам’ятка повинна мати облікову документацію. Розмови про демонтаж Монумента Слави та виготовлення облікової документації — це паралельні процеси.
Наукова методична рада при міністерстві оцінує якість виготовлення документації. Потім приймається рішення щодо їх виду, типу і категорії. Залежно від цього Міністерство культури формує рішення. Місцеве самоврядування не уповноважене приймати рішення щодо знесення або не знесення об’єктів культурної спадщини. Рішення про демонтаж може прийняти Міністерство культури України. Проте наразі не існує жодних процедур щодо подібних дій із такими пам’ятками.
Питання щодо демонтажу Монумента Слави взагалі не може стояти, бо це пам’ятник культури національного значення, витвір мистецтва, який в майже автентичному вигляді дійшов до наших часів від 1811 року. Тут навіть немає що обговорювати.
Для звичних мешканців питання стоїть дещо простіше. Одні вимагають демонтувати Монумент Слави, бо велетенська гармата (дехто вбачає й фалічний символізм) в центрі Полтави є нагадуванням, що місто колись було колонією. А інші, зокрема архітектори та історики, переконують, що пам’ятник потрібно залишити, бо він має культурну цінність та за довгі роки переосмислений, наразі він є мирним символом міста.
Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»
