Полтава: ротація білбордів у жовтні 2020 року
Спробуємо обережно спрогнозувати виклики, на які доведеться відповідати кандидатам та виборцям під час можливих місцевих виборів у 2025 році
Війна поставила вибори в Україні на паузу — через воєнний стан не відбулися вибори до Верховної Ради в жовтні 2023 року, а у березні не відбулися вибори президента України.
Щодо місцевих виборів у жовтні 2025 року, то різні фахівці по-різному бачать таку можливість: одні посилаються на ст. 10 у законі про воєнний стан, у якій немає заборони виборів місцевої влади, а інші згадують ст. 19 цього закону, де вказано, що під забороною усі вибори.
Тему виборів пожвавила постанова ЦВК від 20 вересня про відновлення роботи реєстру виборців. Однак, у комісії це пов’язали не із виборами, а з виконанням своїх повноважень, бо «актуалізації потребують дані щодо близько 14 тис. виборчих дільниць, утворених на постійній основі, що становить 43% від загальної їх кількості».
Якби не було, а Полтава вже має першого кандидата на посаду міського голови — нинішнього першого заступника міського голови Валерія Пархоменка.
Спробуємо розібратися: хто з кандидатів матиме найбільші шанси на обрання і що їм для цього потрібно зробити.
За усталеною традицією під час виборів у Полтаві використовується адмінресурс. Резон — очевидний. Якщо порахувати, що Полтава має до 10 тисяч вчителів, стільки ж медиків, до них приєднаємо працівників культури, комунальних підприємств, то може назбиратися до 35 тисяч. Як показує практика, не усі бюджетники голосують за командою, тому у потрібному руслі голоси віддають приблизно 40% із них. Та хоча б 10 тисяч голосів — це вже реальна заявка на перемогу. До цих бюджетників слід додати й ВПО, які потребують допомоги влади і залежать від цієї підтримки. У Полтаві за різними оцінками проживає 25-30 тисяч переселенців (останнім часом їх лави поповнила хвиля із Сумського регіону). Робота «адмінресурсного» кандидата із цією категорією виборців зможе додати йому ще кілька відсотків голосів.
Скоріше за все, на полі адмінресурсу гратиме вище згаданий Валерій Пархоменко. Історія із преміями вчителям красномовно вписується у цю версію.
Якщо екс-мер Олександр Мамай буде допущений до виборів, то йому доведеться діяти у незвичних для себе умовах — адже із його електоратом уже працює інший кандидат і працює майже його методами.
Когнітивне спотворення підприємців
Це також традиційний гуртечок у лавах кандидатів. Ці люди досягли певних успіхів у бізнесі, тому думають, що успіх їм гарантований і на виборах. Однак, майже щоразу вони переконуються що це не так. Окрім цього, вони рідко коли об’єднуються, особисті амбіції беруть гору над спільною перемогою.
Кандидат від влади
На кожних виборах усіх рівнів центральна влада висувала таких кандидатів і через адмінресурс, а інколи й методом репресій, розраховувала на перемогу. У наших реаліях це має бути люди від пропрезидентської партії. Таким кандидатам потрібно розуміти, що ККД примусу різко знизився, як і рейтинги партії. Якби не вийшло, що місцевий чиновник та представник міської влади від «Слуги народу» агітує за певного кандидата, а виборець міркує прямо протилежно: «Значить, за цього в жодному випадку голосувати не потрібно».
Кандидат від волонтерів-військових
Їхні представники будуть з’являтися у партійних списках, але ми можемо побачити і окремий проект. Наразі суспільство надає ЗСУ досить високий рівень підтримки, принаймні, він більший, ніж довіра до інших державних органів.
Кризи у суспільстві та можливе онлайн-голосування — нові виклики
Усім переліченим кандидатам слід пам’ятати про дві речі: настрої суспільства та можливі зміни до законодавства в частині виборів. Перший чинник — більшість виборців в умовах щоденного стресу та на тлі повідомлень про корупцію чиновників — злі на владу: як на центральну, так і на місцеву. Суспільство дезорганізоване та апатичне. Раніше виборчий процес відбувався дещо лінійно: кандидати роздавали «гречку» та отримували результат. Зараз їм потрібно об’єднати різних людей, переконати їх у необхідності виборів. Другий виклик — можливий онлайн-формат виборів. Це може відсікти людей, які не мають смартфонів. Або мають, але які принципово не будуть встановлювати відповідні програми для голосування.
Передвиборчим штабам потрібно зрозуміти, що для такого формату необхідний значний фінансовий ресурс для забезпечення онлайн-комунікації. Окремі експерти називають суму в 100 тисяч доларів. Для цього необхідно організувати чималий штат працівників. До цього необхідно створити сайт, купити sim-карти, створити в соцмережах армію «ботів». І над цим уже необхідно працювати.
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»
