Якщо узагальнити, то усі проблеми суспільства мають коріння в царині освіти
Зміст
Якщо звузити — одна із фундаментальних невдач відновленої української державності — провал освіти. Цей провал багатошаровий, багатогранний, багатонюансний.
Якщо поясняти його картинкою, то це буде радянський човен, в якому латка на латці й широкий розсип різноформатних блискучих приладів-новоробів. Деякі із надбудов робочі та дієві, але більшість — шопопало, а в цілому плавзасіб абсурдний. Але замість проєктування сучасного нового корабля, ми продовжуємо латати й надбудовувати постсовкове одоробло. І тут мова про систему, а не про чималу кількість ентузіастів, які намагаються творити дива на тлі системи.
Особливо яскраво абсурдність проявляється на випускних іспитах. Тут ідіотизм на маразмі сидить і брєдом поганяє. І це «палкий» привіт тим, хто придумав предметний розподіл і тим, хто складав питання.
Читайте також: Карфаген політичної інфантильності має бути зруйнований
Неадекват держави та клінічне нерозуміння реальності МОНом чітко видно по тому, що вони легко викидали із переліку іспитів історію (дяка небайдужим — наполягли й відстояли), але із тою ж впертістю серед обов’язкових предметів тримають математику. Накой фіг? Навіщо гуманітаріям і творчим спеціальностям знати тангенси, синуси, косинуси?! Мені з історичною освітою обчислення квадратного кореня не знадобилося в житті жодного разу! Тобто вийшовши за поріг школи я вже 32 роки маю щастя не торкатися квадратних коренів. Жодного. І від того мій фаховий рівень не постраждав ніяк.
Власне під час вступу в університет, маючи намір вивчати глибше всесвітню історію і народознавство, я вчив історію, українську мову та англійську мову. І не вчив, та не складав математику, що логічно. Де поділася логіка зараз? Накой мучити дітей примусом до зубрьожки предмету, який їм не потрібен в професійному житті?
Уточнення для тих, хто читає не тим місцем — вчити математику в школі потрібно, причому, в першу чергу, її частину, що стосується логічного мислення. Складніші теми, котрі знадобляться насамперед в природничих спеціальностях, треба подавати в класах природничої направленості. А гуманітаріям, творчим класам навпаки — більше викладати світоглядно-суспільні предмети. Це ж очевидно! Але не для МОНу.
Читайте також: Про соціологію і суспільство за мотивами резонансного опитування
Хтось скаже, тоді природничникам не складати історію? А от ні — іспит історії слід розглядати не як предметний, а як іспит громадянської зрілості, як і мови — кожен дорослий громадянин має володіти мовою і знати історію своєї країни.
Питання, до слова, треба підбирати відповідно — загально-історично-світоглядна база. Але при цьому не впадати в примітив, як цього року — марка із псом Патроном і питання «якого року марка?». При цьому із варіантів відповідей лише одна очевидно потрапляє в період повномасштабної війни. Камон, це що, — історія? Історія — це про розуміння процесів, а не упізнавання телеперсонажу!
Парадокс — впорядкувати питання простіше простого, тут не потрібно вигадувати ровер. Будь-які фахи та спеціальності досить просто поділяються на дві глобальні факультети: природничий і філософський. Для першого математика потрібна (бо студентами ці знання будуть поглиблюватися та уточнюватися), для другого — ні (бо на гуманітарно митецьких спеціальностях важливе інше, а рівня математики вистачить шкільного… хто хоче поглибити — знайде можливість).
Про кількість збережених нервових клітин я вже промовчу.
От навіщо ґвалтувати людей? Все це дуже схоже на радянський анекдот про пошесть в колгоспі, коли корови мруть, а запрошений «фахівець» малює на боках як не квадрат, то трикутник… а коли усе стадо здохло, «фахівець» чухає потилицю: «дивно, в мене ще стільки цікавих ідей…»
От так і наше МОН — малює круги та квадрати, а освітні проблеми не вирішує ніяк.
Джерело
Про автора. Віталій Гайдукевич, журналіст
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
