Журналісти взяли на себе роботу чиновників і запросили для участі в тендері на поставку дронів учасників аналогічних торгів в інших громадах, які пропонували прийнятні ціни. В результаті Полтавська міськрада має можливість придбати 47 Mavic 3T по 184 тисяч грн
На початку березня департамент цивільного захисту Полтавської міськради оголосив тендер на закупівлю чергової партії дронів: 47 безпілотників DJI Mavic 3T з очікуваною вартістю 9 млн 259 тис. грн.
Оголошення цієї закупівлі чиновниками міськради планувалося як відвертий тролінг журналістів «Полтавщини». За кілька днів до цього ми опублікували статтю, де порівняли попередню закупівлю дронів Mavic 3T Полтавою по 222 тис. грн з Рівним, де дрони купили по 197 тис. грн.
Полтавський департамент цивільного захисту вирішив, що з нашого боку є нахабством критикувати роботу міської влади та вирішив «провчити» журналістів. Чиновники оголосили тендер з очікуваною вартістю 197 тис. грн за один Mavic 3T. Тобто, якщо у Рівному до такої ціни дійшли шляхом торгів, то у Полтаві з такої ціни стартували.
Керівник департаменту Олександр Сороковий зробив допис у Facebook, де зізнався, що оголошення цього тендеру є тролінгом журналіста:
— Було б дуже добре та показово для Миколи Лисогора долучитися до цієї закупівлі, і довести всім, що він мав рацію. Вважаю, для нього це повинно стати справою честі та ділової репутації, як для журналіста.
На жаль, в коментарях під цим дописом Олександра Сорокового чимало людей підтримали «тролінг» журналістів. Так, відома полтавська волонтерка Вікторія Мірошніченко й директорка «Дія.Бізнес» Альона Гончаренко назвали журналістів блогерами, що не розбираються у питанні, а лише розганяють «зраду». Журналістам пробували довести, що вони не вміють рахувати, а у Рівному дрони куплялися по 197 тис. грн без батарей, тому вони і коштували дешевше, ніж у Полтаві. Насправді ж це було помилкове твердження, оскільки в тендерній документації було чітко написано, що Mavic 3T в Рівному купують в повній комплектації, але одразу з додатковими батареями.
На думку чиновників, оголошений тендер із самого початку мав бути «мертвонародженим». Полтавські активісти повторювали, що 197 тисяч за дрон — це мало.
Критики «Полтавщини», як і керівництво департаменту, не зрозуміли суть нашої статті. Справа не у ціні, а у тому, що на полтавських тендерах немає конкуренції. Чиновники створюють штучні обмеження, які спотворюють торги. Тому великі замовлення на десятки мільйонів гривень отримує один і той же учасник. Так, в минулому році 90% «оборонних» замовлень Полтави отримав ТОВ «ЗЕД-Мобайл» Юрія Коновальчука.
Оскільки полтавські чиновники віддають перевагу тролінгу, журналісти «Полтавщини» вирішили виконати їхню роботу та спробувати запросити на тендер учасників тендерів в Рівному та інших громадах, які пропонували прийнятні ціни. Контакти ми взяли з поданих ними на Prozorro документів. Зателефонувавши, ми розповіли, що допомагаємо департаменту цивільного захисту провести тендер і хочемо побороти монополію у полтавських закупівлях. В разі відмови, ми хотіли поцікавитися, що не так з умовами полтавського тендера. Однак ті, кому ми телефонували, подякували за запрошення, а один з потенційних учасників навіть підтвердив, що зайде на цей тендер, бо пропозиція його зацікавила (так і сталося).
Все ж наступні два тижні ми не були впевнені, що на тендер справді заявиться хоч хтось. Можливо, потенційного учасника зупинило б якесь штучне обмеження. Чи монополіст Коновальчук пояснив би, що все «схвачено». Або ж просто в Полтави вже така репутація, що потенційним учасникам краще не витрачати свій час.
Паралельно ми вивчали ринок і все більше переконувалися в тому, що ціна за дрон 197 тис. грн цілком реальна. Показавши оголошений тендер одному з перевірених польських постачальників дронів, ми отримали цінову пропозицію у 4750 доларів за DJI Mavic 3T (включно з розмитненням та доставкою в Україну) — це 183 тисячі гривень за поточним курсом. На жаль, ця компанія не має юридичної особи в України для участі в тендері.
Великим волонтерським фондам вдається доставати дрони за ще нижчою ціною. Так, наприклад, у січні цього року фонд Сергія Притули купив 20 дронів DJI Mavic 3 Thermal по 160 тисяч гривень, а фонд «Повернись живим» — понад 600 дронів по 172 тисячі гривень. Але заради справедливості треба сказати, що у волонтерів значно менше обмежень щодо використання коштів, ніж у бюджетних організацій.
12 березня перший заступник міського голови Валерій Пархоменко, даючи інтерв’ю проекту «Ми Полтава», відверто збрехав, сказавши, що на останній тендер із закупівлі дронів ніхто не подався. Пархоменко заявив, що 197 тисяч грн за дрон Mavic 3T — занадто низька ціна, а журналісти будуть відповідати за свої маніпуляції. Бажаючи видати бажане за дійсне, чиновник трохи прорахувався, оскільки подача пропозицій закінчувалася 13 березня о 13 годині, а до цього моменту ніхто, навіть сам замовник, не міг знати, хто подався на тендер.
І от сьогодні відбувся аукціон. На торги із закупівлі дронів зайшли три учасники.
Після аукціону кінцеві пропозиції були наступними:
- ТОВ «Технопроф» — 9 188 500 грн.
- ТОВ «Інкос Індастрі» — 8 851 510 грн.
- ТОВ «Емсі Прінт» — 8 648 000 грн.
Столичні фірми «Технопроф» та «Інкос Індастрі» — досвідчені постачальники дронів, вони зокрема брали участь в торгах у Рівному. Однак, аукціон виграла закарпатська «Емсі Прінт», запропонувавши найнижчу ціну — 184 тисяч гривень за дрон.
Після підписання договору міська рада може купити Mavic 3T за 184 000 грн. Втім, Департамент може скасувати цей тендер або принципово відхилити всі пропозиції учасників, знайшовши помилку у якійсь із поданих довідок. Проте такий крок для керівництва міста буде рівноцінним пострілу в ногу. Бо ілюзій, що нинішні керівники чимось кращі за попередників, у людей вже не буде.
Тепер з впевненістю можна сказати, що керівництво Полтави купляло спорядження для військових з переплатою. Візьмемо для порівняння дрон Mavic 3T. Наприкінці минулого року Полтава купувала цей квадрокоптер в ТОВ «ЗЕД-Мобайл» по 304 тисячі гривень. Після публікації статті власник «ЗЕД-Мобайл» Юрій Коновальчук і місцева активістка Альона Гончаренко доводили, що ціна за цей дрон понад 300 тисяч грн — це нормально. Коновальчук навіть збирався подати в суд на журналіста.
2 січня новим керівником департаменту цивільного захисту став колишній військовослужбовець штурмової роти «Одін» Олександр Сороковий, а керівництво фракції «Слуга народу» запевнило, що з початку нового року візьме контроль над військовими закупівлями, які раніше були в руках фракції «За Майбутнє».
Після цього Юрій Коновальчук продав ТОВ «ЗЕД-Мобайл», купив ТОВ «Сайберф» та продовжив постачати дрони Полтаві, але вже по 222 тис. грн за Mavic 3T. І ось тепер місто може купити ці дрони по 184 тис. грн.
Таким чином Полтава може зекономити 1,8 млн, порівнюючи з ціною на Mavic 3T у лютневому тендері, і 5,6 млн грн, якщо порівнювати з цінами «ЗЕД-Мобайл», за якими місто купило дрони у грудні минулого року. На жаль, журналісти досі не знають вартості військової техніки, яку Полтава купувала до цього, коли ці закупівлі проводилися під грифом ДСК.
Можемо порахувати скільки Полтава змогла б зекономити, якби раніше купляла Mavic 3T по 184 тис. грн. З грудня по лютий оборонний департамент закупив 145 таких безпілотників. Місто могло зекономити 12,1 млн грн, що еквівалентно додатковій партії у 66 мавіків.
Керівництво Полтави в історії із дронами вчинило відверто некрасиво та повністю провалило комунікацію. Олександр Сороковий замість того, щоб розібратися, що ж Полтава робить не так і чому на тендерах відсутня конкуренція, почав тролити журналістів.
Однак, ми образи не тримаємо, головне, щоб від цієї історії була якась користь. Хотілося б аби дана ситуація щось змінила у міськраді. Можливо, люди, які готують документацію, перестануть прописувати штучні обмеження, блокуючи чесну конкуренцію. Можливо, працівники департаментів почнуть запрошувати потенційних учасників на торги, як це зробили ми. А робота журналістів — аналізувати і порівнювати, аби використання бюджетних коштів було максимально ефективним. Тому сподіваємося, що нашу критику чиновники нарешті почнуть сприймати як поради, а не як «маніпуляції заради хайпу».
Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»
